Коротка відповідь: дитяче свято в Каталонії — це суміш дуже давніх і досить недавніх звичаїв. Ідея відзначати день народження — давня; торт зі свічками зазвичай виводять із Німеччини XVIII століття; пісня використовує мелодію 1893 року; піньята — імпорт, про який багато сперечаються; а «день святого» та Sant Jordi — місцеві католицькі й каталонські нашарування. Нижче ми відділяємо те, що добре задокументовано, від того, що лише народна історія.

Звідки беруться дні народження?

Відзначати день, коли людина народилася, дуже давно, хоча й не безперервно. У Стародавньому Римі dies natalis спочатку був релігійним обрядом: вшановували духа-охоронця людини (Genius), зазвичай біля домашнього вівтаря, з молитвами, пахощами, вином і пирогами, принесеними в дар. З часом це стало й соціальною подією, з подарунками та візитами. Геродот у V столітті до н. е. писав, що перси відзначають свої дні народження більше, ніж будь-який інший день.

У перші християнські століття картина змінюється: такі джерела, як The World Book Encyclopedia, стверджують, що перші християни вважали відзначення чийогось народження язичницьким звичаєм. У середньовічній Європі важливішим був церковний календар: прості люди зазвичай святкували день святого, на честь якого їх назвали, а річниці народження були радше справою знаті (це останнє — поширене твердження, але не підтверджене остаточно). Пам’ятайте про це, бо саме це пояснює, чому день святого досі живий в Іспанії.

Kinderfest, торт і свічки

Багато історичних праць виводять сучасний дитячий день народження від Kinderfest у Німеччині XVIII століття: свята для дитини з тортом і свічками. В одному з часто цитованих описів 1746 року йдеться про іменинний торт графа з однією свічкою за кожен рік його віку. У швейцарському джерелі 1881 року вже згадується задування свічок по одній.

Ви також прочитаєте, що греки ставили свічки на торти на честь богині Артеміди. З цим будьте обережні: зв’язок із сучасними іменинними свічками не доведено, а точне походження ритуалу зі свічками невідоме. Можна сказати лише те, що свічки здавна пов’язують із захистом і бажаннями, а звичка загадувати бажання про себе й задувати все одним подихом сьогодні майже універсальна.

Пісня: від шкільного привітання до всього світу

Мелодію «Happy Birthday to You» традиційно приписують американським сестрам Петті та Мілдред Гілл, які були вчительками. Вона походить від «Good Morning to All», опублікованої 1893 року в збірці Song Stories for the Kindergarten — вітання, яке учні співали одне одному в класі (їхнє авторство мелодії оспорюється). Слова про день народження з’явилися друком пізніше: повний текст трапляється 1901 року, а слова й мелодію вперше надрукували разом 1912 року. Авторське право зареєстрували 1935 року, а в США суд визнав пісню суспільним надбанням 2016 року. Докладніше — у статті у Вікіпедії.

В Іспанії ту саму мелодію співають іспанською як «Cumpleaños feliz», а каталанською — як «Per molts anys» або «Moltes felicitats». У каталанській версії ім’я дитини додають у третьому рядку. Ще одну каталанську пісню, «Anys i anys... per molts anys!», популяризував дитячий канал Super3.

Піньята: історія з кількома версіями

Слово, імовірно, походить від італійського pignatta — крихкого глечика. Щодо походження, версії різняться. Одна з найчастіше повторюваних каже, що звичай прийшов із Китаю та потрапив до Європи близько XIV століття, де в Іспанії був пов’язаний з першою неділею Великого посту. Інша стверджує, що іспанські місіонери використовували прикрашені глиняні горщики в Мексиці XVI століття, і часто згадують записи з Аколмана 1586 року; були й подібні церемонії в мешиків. Вікіпедія подає це як спірне, і ми теж: ставтеся з недовірою до будь-якого єдиного «справжнього походження».

Напевно відомо, що сьогодні піньята — класика дитячих свят в Іспанії та Каталонії: діти по черзі б’ють по ній палицею, часто із зав’язаними очима, доки не висипляться солодощі. Читайте більше про піньяту.

Tirón de orejas: одне смикання за кожен рік

В Іспанії (та в Аргентині) відомий звичай обережно смикати іменинника за вуха — по разу за кожен рік. Ніхто не може напевно сказати, звідки він походить; ставтеся до пояснень, які почуєте (на щастя, щоб ріс), як до фольклору. Це має бути легко й весело, а якщо дитині не подобається, цілком нормально це пропустити.

El sant та іменини

У Каталонії та решті Іспанії ви почуєте «el sant» (каталанською) або «el santo» (іспанською): день святого, чиє ім’я ви носите. У тих, кого звати Jordi чи Jordina, el sant 23 квітня, у тих, кого звати Joan, — 24 червня. Традиційно цю дату відзначали привітаннями, візитом або невеликим частуванням. Сьогодні серед дітей вона поступився дню народження, але багато родин, особливо старшого покоління, досі телефонують чи пишуть цього дня, і добре знати про цю деталь, коли каталонська бабуся вітає вашу дитину «per molts anys» двічі на рік.

Sant Jordi: не день народження, але найкаталонськіше зі свят

23 квітня обмінюються трояндами й книжками. За традицією, троянда походить від крові дракона, переможеного святим Георгієм; ярмарок троянд у Барселоні проводили вже в XV столітті, а 1914 року Мансомунітат популяризувала звичай дарувати троянди. Книжка з’явилася пізніше: королівський указ 1926 року запровадив «Fiesta del libro» у жовтні, а 1929 року книгопродавці вийшли на вулицю під час Міжнародної виставки в Барселоні, і дату перенесли на 23 квітня. ЮНЕСКО проголосила 23 квітня Всесвітнім днем книги й авторського права 1995 року. Подробиці — у статті каталанською у Вікіпедії. Це важливо для традицій дня народження, бо показує місцеву звичку дарувати невеликий змістовний подарунок, а не дорогий.

Їжа: pastís і bossa de llaminadures

Центр свята — pastís (торт) зі свічками, пісня й бажання. Навколо нього на типовому каталонському дитячому святі подають berenar (полуденок) із бутербродами, чипсами, напоями й солодощами. Багато родин відправляють кожного гостя додому з bossa de llaminadures (пакетиком солодощів), часто разом із вмістом піньяти. Це радше поширена звичка, ніж правило, і сьогодні варто запитати про алергії, перш ніж вирішувати, що туди покласти. Якщо порівнюєте місця з перекусом, дивіться нашу добірку місць із merienda у вартості.

Від вітальні до спеціалізованих місць

Довгий час свято проводили вдома, з тортом, який готувала родина. В останні десятиліття, особливо в містах, багато родин перейшли до спеціалізованих місць: ігрових зон, парків, ресторанів, майстерень, спортивних споруд. Статистики того, коли це сталося, у нас немає, тож не вигадуватимемо, але тенденція видна в самому каталозі: у Барселоні та Жироні багато місць, які організовують усе. Багато з них пропонують аніматора, і ви можете відфільтрувати місця з animador або за віком вашої дитини.

Що спільного з іншими країнами?

Більше, ніж можна подумати. Торт зі свічками, бажання перед їх задуванням і мелодія «Happy Birthday» існують у багатьох країнах. Іспаномовний світ додає свої деталі: mordida у Мексиці, manteo у Чилі, смикання за вуха в Іспанії та Аргентині. Якщо ви приїхали з-за кордону, ви впізнаєте основу свята й відкриєте кілька місцевих доповнень.

Запитання та наступні кроки

Чи обов’язково відзначати день святого?

Ні. Це за бажанням; просто знайте, що каталонські родичі й друзі можуть привітати вас цього дня.

Чи обов’язкова піньята?

Ні, але вона дуже поширена.

Де знайти місце?

Скористайтеся пошуком, щоб порівнювати місця за містом, віком і типом. Ми не беремо комісій; дивіться як працює сайт.